ОПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ополячити. Хлопці дізналися про настирливе засилання папством на Москву «ополяченого царевича Димитрія» (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 115); Син ополяченого українського шляхтича, Мазепа дістав виховання, яке звичайно давали дітям польських феодалів (Історія УРСР, I, 1953, 308).
ОПОЛЯЧЕНИЙ
Тлумачення слова