ОПОЛЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОПОЛЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. заст., уроч. Озброюватися для війни з ким-небудь, підійматися на війну з кимось, і іти війною на когось. Вам, палії війни, не видно ще й сьогодні, Що правди нашої нікому не здолать? Збагніть: самі собі копаєте безодню Ви, ополчаючись на трудівницьку рать! (Максим Рильський, II, 1960, 322); Так брати слов’янські й друзі разом ополчилися на гада, на тевтона-гада (Павло Тичина, II, 1947, 286).
2. перен. Виступати проти кого-, чого-небудь з нападками, з різкою критикою. Значення новаторства «Русалки Дністрової» зрозуміла реакційна духовна влада в Галичині і ополчилася проти неї (Радянське літературознавство, 1, 1957, 115).