ОПОЛЧА́ТИ, аю, аєш, недок., ОПОЛЧИ́ТИ, чу, чиш, док., перех.
1. заст., уроч. Озброювати для війни з ким-небудь; створювати ополчення (у 1 знач.) з кого-небудь. — Не час баритись! Ополчити весь народ! Іти до армії! (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 26).
2. перен., рідко. Підбурювати, настроювати проти кого-, чого-небудь.