ОПОКА 1, и, жін., мет. Металевий або дерев’яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. Для одержання виливка використовують ящик (опоку), наповнений землею, в якому за допомогою моделі зроблено порожнину по конфігурації виливка (деталі) (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 176); І бризкає метал краплини вороні, І ллється сталь жива в розжеврені опоки (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 50); Горять і жмуряться очі ливарників від розтопленого чавуну, що його спритно між опоками розносять заливники (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 149).
ОПОКА 2, и, жін. Тверда, легка гірська порода, багата на кремнезем. Внаслідок цього [осідання крем’янки в озерах] утворюються кременисті глини — опоки (Курс загальної геології, 1947, 123); Півтораметровий прут потонув у восковій масі увесь, і Герман силкувався ввіпхати за ним ще й свою руку аж до ліктя, але твердої глинки чи опоки годі було домацатися (Іван Франко, VIII, 1952, 410).