ОПОГАНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОПОГАНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Робити що-небудь поганим, нечистим. Підходжу до [трупа] фашиста боком — як ти смів, вовче, опоганити чистий дніпровський пісок? (Олесь Донченко, VI, 1957, 287).
2. перен. Неславити, ганьбити кого-, що-небудь, принижуючи, плямуючи чимось: оскверняти. Вона не терпіла цих темних ворожбитів, які опоганювали саме слово планета, що було для неї науковим терміном, сповненим своєрідної краси і чарівності (Олесь Гончар, IV, 1960, 74); — Ти сором мій, ти опоганила наше чесне ім’я Лемішок… (Нечуй-Левицький, I, 1956, 327);
// Позбавляти моральної чистоти. А замість украденого, українському народові привезли з гітлерівської Німеччини одну книжку — поліцейський кодекс, один витвір фашистського мистецтва — порнографічну листівку, щоб отруїти і опоганити душу народу (Олександр Довженко, III, 1960, 50).