ОПЛИВАТИ 1, аю, аєш, недок., ОПЛИВТИ і ОПЛИСТИ, иву, ивеш; мин. ч. оплив, ла, ло; док., перех. Те саме, що обпливати1. Низький та довгий човен опливав царгородський Фарос при в’їзді у Золотий Ріг (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 229).
ОПЛИВАТИ 2, ає, недок., ОПЛИВТИ, иве; мин. ч. оплив, ла, ло; док.
1. Те саме, що обпливати2. Грубі свічі тихо топились, опливаючи воском, неначе сльозами (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 353); * Образно. — Любов!.. Збудися! Не все казка. Для тебе… для тебе кров’ю власного серця оплив я… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 294).
♦ Опливати в достатках — мати всього вдосталь, жити в розкошах. За життя Аркадія, коли опливали в достатках, не чути було ніколи про злодіїв, то хто тепер мав би лакомитмсь на їх мізероту? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 569).
2. Зсуватися вниз, сповзати під дією води.