ОПЛУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оплутати. Як перейти два мури, оплутані електричним дротом, — цього Сахно не знала (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 62);
// оплутано, безос. присудк. сл. На скелях скрізь були поставлені статуї, вазони столітників, кіоски. Все те було оплутано густим крученим зіллям (Нечуй-Левицький, I, 1956, 463).
ОПЛУТАНИЙ
Тлумачення слова