ОПЛІТ

О́ПЛІ́Т, оплоту, чол., діал.

1. Ліса, тин. Оплотом його [виноградник] огородив (Словник Грінченка).

2. перен. Оплот. Там ви для правди святої Сильний збудуйте опліт, Там ви огонь невгасимий Чесної думки паліть! (Іван Франко, X, 1954, 38).