ОПЛІ́НЬ, леня, чол.
1. Дерев’яна подушка на осі воза для опори короба.
2. тільки мн. Перекладини на копилах саней для скріплення полозків. Сани, обліплені дітворою, повернулись до шпаристого містка, пішли затоки, хтось вивалився з опленів (Михайло Стельмах, I, 1962, 7); Утлі санчата тонули в кучугурах по самі оплені (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 177); Тим часом.. в’їздили.. сани з сіном. Викладені широко: не видно ні полозків, ні опленів, ні штилів — тільки вила стирчать збоку (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 141).