О́ПЛІЧ, присл.
1. Поруч з ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече. Марія часом допитливо поглядає на мене, ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде опліч (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 31).
2. Разом, спільно. В радості і в горі Йти нам опліч, вольності сини (Максим Рильський, II, 1960, 234).