ОПІКУ́НСТВО, а, сер.
1. Піклування, догляд. На такий подвиг — їхати на будівництво — Майя зважилась тільки завдяки Ларисиному опікунству (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 41);
// Нагляд, контроль. — Вони [панни] мають претензію на опікунство надо мною й дуже люблять читати мені гидкі нотації (Нечуй-Левицький, II, 1956, 74).
2. юр. Обов’язки опікуна (у 2 знач.). Хоч Рябченко з своїми полигачами й репетував, що Зінько нетямущий опікунства [над сиротами], тільки лиха накоїть, але тепер вони якось притихли, бо всім було видко, що зроблено гаразд (Борис Грінченко, II, 1963, 472).