ОПІКУ́НКА, и, жін. Жіночий рід до опікун. Не забувала [Войцехова] як опікунка сиріт щомісяця зголошуватися до каси по пенсію, що на них припадала (Іван Франко, VI, 1951, 167); Княгиня Єва на диво швидко заспокоїлась, навіть міцно стиснула руку своїй опікунці (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 50).
ОПІКУНКА
Тлумачення слова