ОПІ́КА, и, жін.
1. Піклування про кого-, що-небудь, догляд за кимось. Пані Олімпія взяла під свою опіку о. Нестора, сама подала йому склянку чаю з вином, сама розкроїла булку, помазала її маслом (Іван Франко, VII, 1951, 105); Додому квапляться хіба тільки ті жінки, що кинули малих дітей без опіки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 320). Мати в своїй опіці кого, заст. — піклуватися, дбати про кого-небудь, захищати когось. — Хай тобі пошле радість Аллах та має в своїй опіці, — писала Мір’єм (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 146).
2. Постійний нагляд, контроль за чиїми-небудь діями, вчинками. Їй забажалось допекти старшим сестрам за важку опіку над нею, що вже їй остогидла (Нечуй-Левицький, I, 1956, 195); Перед нами університет, в якому колись через жандармську опіку вішателя-царя так і не довелося Шевченкові малюванню навчати молоде покоління (Павло Тичина, III, 1957, 76); Дріб’язкова опіка.
3. юр. Організований і контрольований державою нагляд за недієздатними громадянами (малолітніми, душевнохворими і т. ін.), піклування про їхні особисті і майнові права та інтереси. Особи, взяті під опіку як марнотратці, можуть укладати правочини тільки за згодою своїх законних представників (батьків або опікунів) (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 6);
// Контрольований державою нагляд за майном недієздатних громадян. На третьому році одруження [батька] генерал Живанов помер, маєток був відданий в опіку, батько мій виїхав з Шиванівки (Минуле українського театру, 1953, 13);
// Особи або установи, на які покладено такий нагляд; опікуни. Служити в опіці;
// Нагляд за слаборозвиненою державою (охорона її прав, піклування про економіку і т. ін.), перетворюваний капіталістичними країнами на засіб її закабалення й пограбування.