ОПІК, у, чол.
1. Пошкодження тканини тіла людини або тварини вогнем, сонячним промінням, хімічними речовинами або чим-небудь гарячим. Рани від опіків на руках і ногах гоїлись (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 277); Той, хто вперше пішов назустріч лісовій пожежі, щоб добути для людства вогонь, певне, зазнав тяжких опіків (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 109); Щоб захистити руки від опіків розчином хлорного вапна, ми користувалися гумовими рукавичками (Соціалістичне тваринництво, 2, 1956, 55);
// Місце на тілі людини або тварини з таким пошкодженням. Цілує [Шеломенцев] її очі й обличчя, яке позначене блідими слідами колишніх опіків (Іван Кочерга, II, 1956, 518);
// Відчуття, схожі на ті, які викликає що-небудь гаряче, їдке, пекуче. Часто він чув на своїх грудях і руках опіки від її мовчазних сліз, і вони розходилися йому по душі гарячим щемом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 267); * Образно. Хвилинна радість, яка так зігріла була серце, відійшла без вороття, лишивши всередині кожного важкий опік, що нив безперервно, пік і сушив душу (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 184); * У норі ви. Я повертаюсь в Київ із Полтави. Вона мов опік в серці з давніх пір. Во в ній не те що житла, навіть трави, І лепеха над Ворсклою, і бір — Усе горіло (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 17).
2. Пошкодження листя і стебел рослин сонячним промінням, морозом, хімічними речовинами і т. ін. Сонячні опіки бувають здебільшого на південній та південно-західній частинах стовбура (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 379); Щоб запобігти морозним опікам.., стовбури молодих дерев на зиму слід об’язувати очеретом, стеблами соняшника чи кукурудзи (Колгоспник України, 9, 1956, 34); Бактеріальний опік; Грибний опік сливи.