О́ПІЙ, то, чол. Висушений молочний сік з недозрілих маківок, який є сильним наркотиком; використовується в медицині як болезаспокійливий і снотворний засіб. — Ви знаєте, се поле — капітал. З цього маку можна би робити прегарний опій (Осип Маковей, Вибр., 1954, 316); Ми сиділи в потайному кафе, де можна мати надзвичайну чорну каву, дві-три люльки опію і контрабандне вино «Кров землі» (Юрій Яновський, II, 1958, 77);
// перен. Те, що притуплює розум, свідомість, заважає правильному сприйманню дійсності. Релігія — опій для народу.
ОПІ́Й, опою, чол. Ревматичне запалення копит у коней, причиною якого є напування розгарячілих тварин. Нерідко бувають випадки ревматичного запалення копит, відомого під назвою опій (Профілактика захворювань.., 1955, 215); Ця коняка заслабла від опою (Словник Грінченка).