ОПАСАННЯ

ОПАСА́ННЯ, я, сер. У давній українській архітектурі — суцільна крита галерея навколо будівлі. — А що, як старий причепиться, щоб поставити драбину, та присилує лізти до опасання або за опасання! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 33); На Волині дерев’яні хати, дзвіниці й церкви низенькі, присадкуваті, .. а в Галичині вони вибагливіші за формами, з гайочками, галерейками або опасанням чи піддашшям, а дзвіниці величаві (Літературна Україна, 9.II 1965, 2).