ОПА́РЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до опарити. Огонь загув, засичав.. Хата застогнала, неначе опечена й опарена пюваряка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 206); Пила чай — пашів опарений язик (Яків Качура, II, 1958, 62);
// опарено, безос. присуд к. сл. Відколи його опарено.., ходив [Яць] з костуром (Іван Франко, II, 1950, 212).
ОПАРЕНИЙ
Тлумачення слова