ОПАНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опанувати. Чугай уже завів мотор: німецька техніка опанована (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 327); Опанована таким неясним почуттям, такими неясними думками, Івга вештається, виконуючи волю кожного, кожен загад (Любов Яновська, ї, 1959, 398); Вони поверталися з міста, опановані новими думками (Олександр Довженко, I, 1958, 463);
// опановано, безос. присудк. сл. По кількох годинах важкої праці опановано його [вогонь], розкидавши весь верх і приваливши сіно грубою верствою снігу (Іван Франко, IV, 1950, 48).
ОПАНОВАНИЙ
Тлумачення слова