ОПАНЧА́, ї, жін. Старовинний верхній одяг, що мав вигляд широкого плаща. Гола шия і грудина [в чабана]; А з кремезного плеча Висне з стравою торбина І широка опанча (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 276); Василько взув постоли, одягнув темну сорочку й кафтан, .. зверху надів опанчу і пішов за Данилом (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 303).
ОПАНЧА
Тлумачення слова