ОПАМ’ЯТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПАМ’ЯТАТИ, аю, аєш і рідко ОПАМ’ЯТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Виводити кого-небудь із стану непритомності, забуття; опритомнювати. Дужий вітер, дощ миттю опам’ятали юнака, і жандарми, поставивши його на землю та закувавши в кайданники руки, штовхнули йти (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 168).
2. Виводити кого-небудь із стану задуми, розгубленості і т. ін. Лазар стояв і дивився.. Не почував в собі ні злості, ні цікавості. — Зв’яжи їй руки!.. — Це його опам’ятало (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 197); — Романик, продовжувати! — крикнув хтось безапеляційно.. Це опам’ятало доповідача (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 466).