ОПА́ЛУБКА, и, жін., буд.
1. Дія за значенням опалубити 1.
2. Дерев’яна або металева форма для виготовлення бетонних та залізобетонних конструкцій, яку тимчасово встановлюють на місці зведення споруд. При будуванні будь-яких залізобетонних конструкцій, перш ніж укладати бетон, виготовляють дерев’яний каркас, форму. Це і є опалубка (Наука і життя, 4, 1962, 24); Преображенський звелів зняти всю опалубку з недостояного бетону (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 266).
3. Обшивка, обкладка зовнішніх частин якої-небудь споруди, обладнання і т. ін.