ОПА́ЛКА, и, жін., діал.
1. Мішок або торба для годівлі коней у дорозі: рептух. Недалеко від порога стояли сани і розпряжена пара коней. Перед ними висіла причеплена до дишла опалка, а в ній січка з вівсом (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 81); Під’їхавши до скирти, Полікарп чіпляє коням опалку, а сам — за вила. Швидко накидав солому (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 91).
2. Кошик.
3. Невеличкі ночви.