ОПА́ЛЬНИК, а, чол., рідко. Той, хто зазнав опали. Чим нижче падав в очах [білогвардійських] військ Денікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця.. Зоря опальника швидко сходила над Цареградом (Олесь Гончар, II, 1959, 204).
ОПАЛЬНИК
Тлумачення слова