О́ПАЛ, у, чол., рідко.
1. Те саме, що опалення 1. Там йому дають кімнату.. з опалом, з світлом (Словник Грінченка).
2. Те саме, що паливо. — От бачу дві сохи, — сказала Маруся, — а де ж лати та крокви, та стовпи, та ворота? — Та попалила взимку1 потроху, бо опалу не було (Нечуй-Левицький, III, 1956, 337).
3. Те саме, що запал 1.
З опалом — те саме, що З запалом (див. запал). Гапка заходилась з вечерею, бряжчала мисками, стукала і щось комусь з великим опалом доводила (Марко Вовчок, VI, 1956, 238).
ОПА́Л, у, чол. Прозорий скловидний камінь різного забарвлення, деякі різновиди якого вважаються коштовними. На Волині.. зосереджені топази, гірський кришталь.., опали (Наука і життя, 8, 1961, 34); На шиї золота брошка з опалом (Іван Франко, IV, 1950, 364); * У порівняннях. Як ранок угорі засвітиться перлово І сонце, мов опал, дрімотно замигтить, — 3 криниці вмиюся, щоб серце відсвіжить, І вирушу в поля (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 73).