ОПАЧИ́НА, и, жін., діал.
1. заст. Весло. Чубаті запорожці, м’язисті, просмолені смолою і просолені морськими хвилями, гребли здоровезними опачинами й співали (Олександр Довженко, I, 1958, 266).
2. В’язка хворосту або очерету. Треба опачини — мостити греблю (Словник Грінченка).