ОП’ЯНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оп’яніти. — Ти вже й гніваєшся. Фе, Іване! — говорила Ганка, а вечором [увечері] знов підлещувалася до нього, просила, купувала йому пива й горілки, доки оп’янілий Іван не згоджувавсь знов іти почувати до неї (Іван Франко, I, 1955, 92); На галяві.. стояла купка похмурих комунарів, заюшених кров’ю. Їх кільцем оточували дроздовці, оп’янілі від перемоги (Петро Панч, II, 1956, 444).
ОП’ЯНІЛИЙ
Тлумачення слова