ОНО́ВА, и, жін., рідко.
1. Дія за значенням оновити, оновляти, оновлювати. Усі, хто з походів вернувся додому, — Виходь на онову села (Степан Олійник, Вибр., 1959, 139).
2. Те саме, що обнова. * Образно. Ніде так близько не відчуваємо величі природи, як у лісі. Во ліс — то зелена онова землі (Літературна Україна, 24.IX 1968, 2).