ОМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до омити. Але доволі, щоб прошуміла буря, її серце, омите сльозами, цвіло й молоділо (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 305); І слово комуніста — світу Світи безмежні розкрива, І землю, кровію омиту, Пшениця веселить нова (Максим Рильський, II, 1960, 318).
ОМИТИЙ
Тлумачення слова