ОМРІЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОМРІЯТИ, ію, ієш, док., перех.
1. Виношувати я думках; плекати мрію про кого-, що-небудь. Ти омріював не раз любов — Дорогої, жданої дружини (Агата Турчинська, Земле моя.., 1961, 36); Омріяв образи і тему: Щодня трудився до зорі… І написав поет поему! Надрукував її в «Дніпрі» (Степан Олійник, Вибр., 1959, 175).
2. Дуже чекати, сподіватися чого-небудь; прагнути до чого-небудь. У дні, які народ омріяв, — Бурхливі, світлі, трудові, — Шле голос ясночолий Київ Зореувінчаній Москві (Максим Рильський, Мости, 1948, 35); Цю землю вистраждали ми, мріяли в думках, прикрили власними грудьми в нечуваних боях (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 345).