ОМРІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до омріяти. Було видно, що він весь живе, горить цією давно омріяною і, мабуть, не раз обдуманою бойовою операцією — обійти місто через острів Хортицю (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 244); Кучеряві схили, зелень і мла ховали від Максимових очей омріяне з дитинства місто (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 103); Настав омріяний кращими умами людства час, коли земля наша десятками й сотнями тисяч народжує таланти в усіх галузях знань, в усіх видах мистецтва… (Наука і життя, 9, 1961, 33).
ОМРІЯНИЙ
Тлумачення слова