ОМЛІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до омліти. В тій хвилі в проразливим криком болю вона впала омліла (Іван Франко, I, 1955, 347); Голова її падає йому на плече, руки опускаються, він мчить її в танці омлілу (Леся Українка, III, 1952, 247).
ОМЛІЛИЙ
Тлумачення слова