ОМЕРТВІТИ, ію, ієш, док.
1. Утратити ознаки життя; обмертвіти. Сухе, змарніле обличчя [Оксани] посіріло і ніби омертвіло (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 92).
2. перен. Утратити здатність рухатися; заклякнути, заціпеніти. — Хутко, дівчино! Не йде, мов омертвіла (Марко Вовчок, I, 1955, 42).
3. перен. Стати пустим, безлюдним, ніби вимерлим (про житло, населений пункт і т. ін.).