ОМА́НЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оманити. Була навіть така чутка, що багато шукачів і слідців його [отамана] у руці держали вже, та пускали оманені (Марко Вовчок, I, 1955, 361); Душа оманена так пустошіє: чуття багатий скарб, довір’я, мрії — все гине, мов від бурі цвіт весни (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 140).
ОМАНЕНИЙ
Тлумачення слова