ОЛОВ’Я́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до олово 1. Олов’яна промисловість; Олов’яний завод;
// Зробл. з олова. Коло порога в куточку стояла товста палиця з важким олов’яним держалном (Нечуй-Левицький, III, 1956, 397); Знадвору через вузькі, але високі вікна, в олов’яні рами яких вставлено було скляні круглі шибки, сюди вливалось багато світла (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 33);
// Який має в своєму складі олово. У радянський період виявлено ряд багатих родовищ олов’яного каменю і створено металургію олова (Економічна географія СРСР, 1957, 43); У південній частині Індокитаю є великі родовища олов’яної руди (Фізична географія, 6, 1957, 74).
2. заст. Свинцевий. Вже ціла купа сього олов’яного бобу лежала тут, і один старий козак згортав цей біб у мішечки (Осип Маковей, Вибр., 1956, 484).
3. перен. Який кольором нагадує олово; сріблясто-білий з тьмяним полиском. Пусто і мертво по полю, по гаю, Лиш олов’янії хмари вкривають Весь небозвід (Іван Франко, X, 1954, 15); Студений вітер б’є в холодні вікна, І олов’яний важко дише став (Максим Рильський, I, 1956, 73).
4. перен. Який нічого не виражав; тьмяний, невиразний (про очі, погляд). Микола відвернувся, підійшов до вікна. Олов’яним поглядом окинув вулицю (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 320); Олов’яні очі обмацали руді Тимкові чоботи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 343).
5. перен. Важкий, гнітючий. Гнітюча, олов’яна тиша залягла над окупованим селом (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 8).