ОКИДАТИ

ОКИДА́ТИ, аю, аєш, недок., ОКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех., перев. зі словами зором, поглядом, очима і т. ін. Оглядати, обдивлятися. Хлопці.. вийшли з зали, окидаючи її скоса очима (Нечуй-Левицький, I, 1956, 337); Пагорний окинув безмірне, всіяне зорями плесо і чомусь зітхнув (Михайло Стельмах, I, 1962, 458); Окину бувало оком оте поле — здавалось би: що в ньому за зміна?.. А очі на неї інакше вже дивляться, бо не панська вона тепер, а наша, народна (Ігор Муратов, Нук. повість, 1959, 127); Знайомлячись, скульптор окинув дівчину гострим поглядом (Олесь Гончар, Новели, 1954, 90).
♦ Окидати (окинути) думкою — думати, обдумувати. Спокійно окинув думкою: — Ні, тепер уже ніщо не стане на заваді… (Степан Васильченко, II, 1959, 101); Скільки оком окинеш див. око 1.