ОКУТТЯ́, я, сер.
1. Дія за значенням окути, окувати.
2. Те, чим оковують що-небудь. Древньоруські заступи формою схожі на сучасні, але вони складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев’яної лопати (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 403).