ОКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окурити. Герої повісті [Ю. Збанацького] «Таємниця Соколиного бору» прийшли на сторінки твору з виру життя і боротьби, обпалені сонцем, овіяні стрімкими вітрами, окурені порохом (Радянське літературознавство, 11, 1966, 23); На сонному подвір’ї, оповитому весняними шатами, окуреному пахощами, ніжно, тихо засюрчали кайдани (Степан Васильченко, I, 1959, 203).
ОКУРЕНИЙ
Тлумачення слова