ОКУНЕ́ЦЬ, нця, чол. Зменш.-пестл. до окунь. — Розлучила [сестра] мене з тобою, Як рибу з водою; Як рибочку з окунцями, Як молоду з молодцями (Павло Чубинський, V, 1874, 218); Смагляве личко сяяло від щастя, Округлими ставали оченята, Коли хапав наживу окунець Чи лящик хитрий (Максим Рильський, II, 1960, 303).
ОКУНЕЦЬ
Тлумачення слова