ОКУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОКУ́БЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм.
1. Звивати кубло, гніздо.
2. перен., зневажл. Осідати, оселятися де-небудь. Поруч відважних людей окублилися боягузи (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 104);
// Установлюватися, наставати. [Мелашка:] Там, де поберуться без кохання, .. то з такого шлюбу шкода сподіватись супокою, лихо та гармидер там зразу окубляться (Марко Кропивницький, IV, 1959, 9).