ОКТА́ВА, и, жін.
1. муз. Восьмий той діатонічної гами, однорідний з першим за звучанням, але відмінний від нього за висотою.
2. муз. Звуковий інтервал з восьми тонів між однойменними звуками гами («до» і наступне «до», «ре» і наступне «ре» і т. д.). Онисія Степанівна, зачувши гостинця, трошки поміякшала, подобрішала й спусщила голос нижче на цілу октаву (Нечуй-Левицький, III, 1950, 170); Увесь гомін умить підскочив на цілу октаву вгору (Степан Васильченко, I, 1959, 241); Голос у артистки [Є. Мірошниченко], скажемо прямо — феноменальний. Його діапазон: «ля» малої октави і «сі» четвертої. Чотири октави! (Мистецтво, 2, 1965, 17).
3. У хоровому ансамблі — низький бас, що дублюс нижче басову партію. Мені здасться, що ті додатки треба зробити, щоб закінчити оповідання, от як приміром у хорі закінчує спів октава (Панас Мирний, V, 1955, 391); — Голубе, — вже густішим б асом протяг артист, — ого, нівроку, у вас, здається, октава! — Октава, — одповів я йому ще нижчим голосом (Юрій Яновський, I, 1958, 258);
// Дуже низький голос. — Перелякали дівчину! — в напруженій тиші сказав хтось октавою (Андрій Головко, I, 1957, 392).
4. літ. Класична восьмирядкова строфа, перші шість рядків якої пов’язані двома перехресними потрійними римами, а останні два — парною. Невичерпно різноманітний був Франко і щодо форми. Ми знаходимо в нього і канонічні форми — терцини, сонети, октави, тріолети, і найрізноманітніші метричні строфи (Максим Рильський, III, 1950, 208); Звичайно, форма ця нова для мене. Октавами поем я не писав (Володимир Сосюра, II, 1958, 323).