ОКСАМИ́ТОВИЙ, а, е.
1. Зробл., зшитий з оксамиту. Між.. колонами .. стояв трон з кріслом, завішаний зверху аж до стелі червоним оксамитовим балдахіном (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 28); Перед очима стояла Марія в оксамитовій сукні з сліпучими камінчиками на пряжці пояса (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 410); * Образно. Зоряне небо низько припадало чорним оксамитовим лоном до мовчазної тайги (Олесь Донченко, II, 1956, 41);
// Оббитий, обшитий або обтягнутий оксамитом. Жінки прибирали з столу, а які сиділи на оксамитовій канапі і щось собі гомоніли (Андрій Головко, II, 1957, 52); Коли сенатор наблизився до столу, Врангель хляпнув перед ним оксамитовою папкою (Олесь Гончар, II, 1959, 210).
2. перен. Який чимось нагадує оксамит, схожий на оксамит. Очі оксамитові, чорні, — здається, сам вогонь говорив ними… (Панас Мирний, I, 1949, 127); Піднесла [мишка] до мордочки свої дрібні оксамитові лапки (Іван Франко, VI, 1951, 149); Темно в лісі. Молода струнка яворина, вкривши коріння оксамитовим, мохом, вигоко сягає рябеньким стовбуром (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35); Оксамитовий намул м’яко зашавкотів під шинами (Олесь Гончар, III, 1959, 358).
3. перен. Приємний, м’який (про голос, звук). Шевченко дійшов до Соборної площі, де, виповнюючи небо низьким оксамитовим басом, гув великий і важкий.. соборний дзвін (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 487); Ремствував [дядечко] не раз оксамитовим басом, Що через родичів, через мужву оту Він партію, мовляв, утратив золоту (Максим Рильський, Поеми, 1957, 220); Звичним оксамитовим гуготінням співала домна, низькі хмари злякано підносились вище, пропливаючи понад ніччю (Юрій Яновський, II, 1954, 112).
♦ Оксамитовий сезон — те саме, що Бархатний сезон (див. бархатний). [Сумцова:] Найголовнішого я вам не сказала — на курорт їду! Гагри! Жовтень! Оксамитовий сезон (Вадим Собко, П’єси, 1958, 241).