ОКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до окривдити. Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Андрій Малишко, Книга.., 1954, 67); Окривджене почуття і залишки гніву, наче вороги, товклися в парубочій душі (Михайло Стельмах, I, 1962, 546);
// окривджено, безос. присудк. сл. З наказу Захара стражника було окривджено, зламано огорожу, засипано колодязь, і він тепер мстився (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 283).
ОКРИВДЖЕНИЙ
Тлумачення слова