ОКРИВАТИ, аю, аєш, недок., ОКРИТИ, ию, иєш, док., перех., рідко.
1. Те саме, що покривати 1. Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди .., та й став панотець Шрам полковником (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 54); Піч; небосхил туманіє; Сніг окрив куток (Павло Грабовський, I, 1959, 284);
// Огортати, обкутувати, оповивати що-небудь. Тіні і мряка окривали місто (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 309); Темна, хоть погідна і тепла, ніч окрила землю (Іван Франко, VIII, 1952, 173).
Окривати (окрити) поцілунками див. поцілунок; Окривати (окрити) славою див. слава.
2. Наповнювати, насичувати собою або чим-небудь навколишній простір, певну поверхню і т. ін. (про звуки, запах і т. ін.). В світлиці тим часом обходила рядова [чарка], ..неслися сміхи, реготня, ґвалт окривав хату (Панас Мирний, I, 1949, 409).
3. перен. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття, думки і т. ін.). Окриває його [Петра] важка туга; обгортають голову чорні думки (Панас Мирний, I, 1954, 346); На хвилинку тільки в серце Гані зазирнуло якесь недобре віщування, та й знов окрила його веселість (Нечуй-Левицький, I, 1956, 165).