ОКРИЛЯТИ, яю, яєш і ОКРИЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКРИЛИТИ, окрилю, окрилиш, док., перех.
1. Викликати в кому-небудь натхнення, душевне піднесення; надихати. Зустріч у Літньому саду якось одразу окрилила Тараса (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 25); В класі було шумно, весело: .. надія на такого доброго господаря класу окрилювала дитячі серця (Іван Франко, IV, 1950, 216); Великий Жовтень окрилив Купалу. Поетичний дар його розцвів (Максим Рильський, III, 1956, 393);
// Підсилювати, зміцнювати (почуття і т. ін.). [Борис:] Ти та довічна і міцна сила, котра свіжитиме і окрилятиме надії! (Марко Кропивницький, I, 1958, 396).
2. Надавати кому-, чому-небудь крила, крильця. Хіба своє «я» ми не сієм так само уперто, як смітниковий бур’ян насіння? Як всі ті кульбаби, реп’ях, кропива і таке інше, що окриляють насіння і кажуть: лети! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 256); * Образно. Ми летим у далеч. Ми у космос линем. Окриляєм землю. Славимо життя (Микола Терещенко, Серце.., 1962, 65).