ОКРУ́ЖНИЙ, а, е.
1. Прикм. до округа 1. — І Римськії поставить [Еней] стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни Во всім окружнім там краю (Іван Котляревський, I, 1952, 155); Прославить [журналіст трудівників] на всі на окружнії села, Щоб стали відомі у кожнім дому (Степан Олійник, Вибр.. 1959, 82).
2. Який має форму круга. Посередині замкового дворища стояла досить простора, з трьома банями і окружним піддашшям церква (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 5).
ОКРУЖНИ́Й, а, е.
1. Прикм. до округ. Приїхали [Славко і Краньцовська] в місто X. Це — повітове місто, осідок староства й окружного суду (Лесь Мартович, Тв., 1954, 258). Крайові, обласні.., окружні, районні, міські, сільські.. Ради депутатів трудящих обираються відповідно трудящими краю, області.., округу, району, міста, села на строк два роки (Конституція СРСР, 1963, 23); Окружна виборча комісія.
2. Розташований навколо чого-небудь; який діє по колу. Окружна магістраль матиме велике значення для кращого зв’язку між окремими районами міста (Вечірній Київ, 12.VII 1957, 1).
3. у знач. ім. окружний, ного, чол., дорев. Чиновник повітової адміністрації. Не вигадали поради [Мотрі й Оришці] й волосні. Судили, рядили — та окружному, а окружний — та губернаторові (Панас Мирний, I, 1949, 137).