ОКРУ́ШИНА, и, жін., розм. Те саме, що крихта. — Решту вечері, що не з’їв він сам і його нічліжники, викинув псам, не лишивши на другий день ані окрушини хліба (Іван Франко, IV, 1950, 159); Поки горобці дерлися з-за окру шин, Параскіца набрала води й скинула, коромисло на плечі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 272); Я вам [голубам] винесу окрушин, Як сядете на мій балкон (Дмитро Павличко, Пальмова віть, 1962, 85).
ОКРУШИНА
Тлумачення слова