ОКРУ́ГЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до округлити. Під кучерявим заростом розкішних вусів ясно виступили обриси брезклого обличчя, округленого усмішкою (Петро Колесник, Терен.., 1959, 175); Округлені розміри деталі, що зазначаються на рисунках, називають номінальними розмірами (Фрезерна справа.., 1957, 107).
2. у знач. прикм. Який округлився, став круглим. Подивився Дмитро на округлені від несподіваного страху і злоби очі Сафрона.. — і все зрозумів (Михайло Стельмах, II, 1962, 410); Заглиблений у роздуми, Сидорчук стягнув з своїх по-жіночому округлених рук кітель (Юрій Бедзик, Полки… 1959, 82).