ОКРЕ́МІСТЬ, мості, жін.
1. Абстр. ім. до окремий 1, 5. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури, — Довів він усе те з книжок (Володимир Самійленко, I, 1958, 171).
2. спец. Окрема частина чого-небудь цілого. Друга функція нервової системи — це.. розклад різних складностей світу на окремості (Павлов, Фізіологія вищої нервової діяльності, 1951, 103); В м. Коростені граніт виступає у вигляді масивних скель, розбитих на величезні окремості (Геологія України, 1959, 204).
3. геол. Властивість гірських порід розколюватися за певною системою на окремі шматки. Зелені відміни туфоїдів з виразною пластинчастою окремістю звуться шальштейнами (Курс загальної геології, 1947, 65).