ОКРА́ЙКА, и, жін. Те саме, що крайка 2, 3. Я не забув: як на фронт виїжджали, вийшла [мати] похила до тину, довго стояла, рукою махала, рвала окрайку хустини (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 33); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 68); Золотою окрайкою гарною стан свій Підперезала [Еос], чоло вповила дорогим покривалом (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 187).
ОКРАЙКА
Тлумачення слова