ОКРА́ЇНА, и, жін.
1. Крайня частина якої-небудь території; край. На південно-східній окраїні Західно-Сибірської низовини виявлено мільярдні запаси бурих залізняків (Наука і життя, 8, 1958, 19).
2. Частина держави (звичайно прикордонна), віддалена від її центру. Незважаючи на багатющі природні ресурси, дореволюційний Казахстан належав до найвідсталіших окраїн Росії (Наука і життя, 12, 1956, 32).
3. Те саме, що околиця 1. Будинки дивної краси Ростуть на пустирях окраїн… (Максим Рильський, Сад.., 1955, 47); Йдуть вони на окраїну міста, де трамвай поверти свою путь (Володимир Сосюра, I, 1957, 328).